1 min read
Слушать(AI)Сірий гімн
Стовпи із попелу угору!
Міста в дротах — під вітром ліри.
Це тут, де мурів скупість взором,без сяйва навіть сонце сіре.
Тут люди, мури і бацилітим самим піддані законамі тулуби печей похилі,де розцвітають іскор грона.
Хто падає, за ним не тужать,бо срібло сліз не для розтрати,скупі на скарб навбач байдужий.
Хвалю життя шорстке й сукате!
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Пізня година
Об вікно кажан крильми вдаряє,все принишкло, стихло, охололо Безвість манить нездійсненним раєм,наче ртуть, спливає в жили холод Ходиш, ходиш, дивні тіні водиш,з болем родиться у серці пісня Поплили над світом чорні водиночі
Коло змін
Жаркий, духотний день, зомлівши,мов стовп, упав на груди ночі Що ти згубив, не знайдеш більше,і час надію розхлюпоче Ще піна світла з дзбана сонцяпарує пилом з теплих мурів Не жди від долі оборонця,від пазурів в овечій шкурі
Молитва до зір
Не срібло миршаве, не хміль,не лавр сумнівний і двозначний,не дотепів грайливих сіль,не успіх в грі на риск небачній,не уст золотомовних мед,не почестей солодка маннаі навіть не чеснот букет,що світлість їх не раз оманна,не винограду темний сіку к...
Ранок юнаків
Вилітають — лиш стопи дзвенять,аж майдан задрижав, розспівався Наче курява, стукіт піднявся,мов туман, коли вітер шугне,буря кроків пливе взапашне,промінливе повітря та гнепо дорозі усе, мов солому На піску, на камінню дзвінкомув бігу но...
