2 min read
Слушать

Єдиним рухом

Утечище моє, прибіжище, криївко,бездомному мені незатишно і гірко, —як в полі полину, пожухлій бадилині, —в дводільній однині від літа і донині.

Темніючи лицем, мов явір на відлигу,дивився я на сніг посизілий, мілкий:над ним, як в льодохід,пливли уламки криги,стинаючи з ялин насторчені вершки.

Я голову пригнув, ввібравши глибше в плечі,і слухав, як летять важкі вітри лелечі,і пошепки благав: — О, проминайте, хмари,з-перед очей моїх зникайте, мов примари…

В промоїнах вгорі просвічували води,і відблиски швидкі котились вдалечінь…а погляд, як і сніг, вологим був зі споду,набухлою тяглась позаду чорна

Вона мене назад щосили відхиляла,і різала рамена повітряна шлея,так наче в новий день уперто не пускала,де з кіссям у руках стояла смерть моя.

І прихистку мені ніде, ніде немає,і брилою сумною в ногах не тінь — тягар,а з тріщин угорі висотувалась зграя,і ширилось гучне, непогамовне: — Кар!

І, впавши долілиць, затулюючи вуха,провалювавсь крізь сніг в потужну течію,і слухав, як несе вода нестримним рухомв безмежну широчінь, мов тріску, плоть мою.***

0
0
13
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+