2 мин
Слушать

Рабин і запорожець

Читав рабин свої

Двадцять і сім років,

Перечитав всіх

І усіх

Читав двадцять і сім років,

Ні з ким ані слова!..

З ним не сміла

Й сама рабинова.

І чи то він свою

За той час забувся,

Чи з великої

З розуму схибнувся,

А як вийшов уже на

Жидову учити,

Він зачав уже на

З нею говорити!..

Чудуються,

Жиди бородаті

І давай по цілім

Гонців розсилати!

Ганяються гонці всюди,

Мудрих зволікають;

Та щось мови його й

Не дуже втинають.

Але іде

Та й почав

А що у вас, жиденята,

Доброго

Жиди й кажуть

Таке й таке

Ет!

Дурні ви, жиденята!

Козак каже

А скажіть-но,— каже,—

Величному пану,

Що я із ним хоть і

До розмови

Пішли жиди до рабина,

Разом повклякали,

Доткнулися його капців,

З страхом запитали,

Чи звелить він

Мовити з

Рабин тільки подивився,

Махнув

І вернулись

Козака просити,

Щоби козак із

Ішов

Прийшов козак, поклонився,

Рабина

Але рабин встає з крісла,

Палець

Наставляє — біс то знає,

Чого рабин хоче!..

Але козак йому

Аж два перед очі!..

Кивнув рабин головою,

Махнув бородою;

Показує йому

Правою

Він угору!

Тра донизу!»

Козак

І нагнувся і

В землю утикає!..

Махнув рабин головою,

Подивився

І складає собі

Наохрест на груди!..

Тогді козак приступився

Як заїде в пику!..

Ціле місто

З галасу та крику!..

Але рабин знов

Махнув бородою!

Поклонився козакові,

Пішов з жидовою.

Приступили жиденята,

Рабина

Що пан рабин з

Розмовляти

І сів рабин коло

Та й став

Я питався: хто б тебе

Такий

А він мало так

Що питати много?

Той мене мав сотворити,

Хто тебе

Я, герехт!

Що правда, правда!

Я ще був питати:

Хто б то був, що мав над

Небо збудувати?

А воно пак так

Мені

Той і небо, хто і

Сотворити

Я ще був йому казати,

Що бог не гнівливий,

А воно мені сказало,

Що і

Підступили й наші люди,

Козака питали:« А що то ви із

Розмовляти

А що ж, люди?

Та жид жидом!

Я лиш показався,

А він пальцем вже до

Мені

Та мене-то не схитрити,

Знаю чого хоче,

Та йому аж два

Сунув перед очі!..

Видить рабин — не

Повішаю!» — каже.

А я тебе, йому кажу,

Закопаю, враже!

А він каже:

Зв’яжу

Чи чули огиду?..

А я його за то в

Брешеш, скурвий жиду!..»

0
0
308
Подарок

Руданський Степан

Стихи Руданського Степана. (25 декабря 1833 [6 января 1834] — 21 апреля [3 мая] 1873) — российский и украинский поэт, переводчик и драматург, ав…

Другие работы автора

Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий

Сегодня читают

Фауст краткое содержание
Тайна Самаэля
Я улыбку твою полюбил за износ
Ryfma
Ryfma - это социальная сеть для публикации книг, стихов и прозы, для общения писателей и читателей. Публикуй стихи и прозу бесплатно.