1 мин
Слушать(AI)Полинова сутінь
Дише степ і теплом, і росою краплисто,і тоненький вітрець у обличчя свіжить —і темнішає сад, і злипається листя,і остання бджола в сонний вулень летить.
І останні ймена повертаються в губи,і тебе я гукав, та відлунку не мав.
Чи загускло повітря, скажи мені, люба,чи мій поклик летючий десь хтось переймав?
Ось і зібгана пташка сполохано пада,наче грудка землі, в безшелесну траву;мої пучки, як гроно важке винограду,налилися, щоб пестить хмільну жаливу.
Вже і губи мої узялись пухирцями,мов жарину тримав і спалив
Світить порохом шлях, і жахтить полинаминабігаюча хвиля із степу гірка.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Шляхи Данте Уривок із поеми
Красна велич руїн, — розімкнулася пам’ять,увіходимо ми в храм щорічних скорбот,де тинька обсипається, світяться плями,чорнота проступає крізь шар позолот Непомітно павуття вдихаєш в легені,чорним ниттям з грудей видихаєш печаль Під ногам...
Середжнив’я
Вже повна жменя шумовиння, Зерно розпарене горить Летить рука над гоном І сіє стиглі кольори
Взаємне віддзеркалення
Тебе я всюди, світло, бачивлетючим, ніжним та гарячим У шибку ночі лунко стукав,порізавши об неї руки Ти ж, розгубивши пір’я біле,від мене далі відлетіло І обернулося на віскте пір’я, що в долонях ніс
Віддзеркалення “Мій відбиток наче гальку”
Мій відбиток, наче гальку, дошліфовує вода,і виплутується чайка, бо зелена бородарозпустилась за водою — в ній краснопери живуть Чорні хмари наді мною — шерхлювать мене почнуть Всі зазубрини вже знято, вже гладенький, наче скло,лише губи...
