1 мин
Слушать(AI)Два серця
У вечір, в обрії, у співпідем, обнявшись, перед себе.
Мов черепицю із дахів,зриває вітер зорі з неба.
І, відділившись від юрби,загорнемося в хутро ночі.
Хай два серця — два голубиспівзвучно й тужно затріпочуть.3 квітня 1935
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
До весни
Весно — слов’янко синьоока,тобі мої пісні складаю Вода шумить у сто потоках,що з дна сріблистим мохом сяють Направо льон і льон наліво,дібровою весілля їде Скрипки окрилюються співом,і дзвонять тарілки із міді
Батьківщина
Жовті косатні цвітуть на мокрих луках,як за днів дитинства, в кучерявій млі Вилітають ластівками стріли з лука,білі стріли літ Оси золоті в чарках троянд розквітлих,мокрі зорі куряться під сизий вечір Ще горить твоєї молодості світл...
Поворот
Вернувся я, де вільхи й риби,де м’ята, іви, де квітчасті стіни;і знов цілую чорні скиби,припавши перед сонцем на коліна Ой, похилилось надо мною,як мати понад сином, полум’яне І знов мене земля напоїть,мов квіт росою, поцілунком тьмяним<...
Закінчуючи
Хто ж потребує слів твоїх Чи той, що важить хліб і сіль,чи той, що відсотки рахує,чи той, що у безсонну нічбунтарські зазиви друкує,чи той, кого гарячка палитьі з голоду запеклий вже,чи той, що чорні тюрми валить,чи той, що тюрми береже
