У вечір, в обрії, у співпідем, обнявшись, перед себе.
Мов черепицю із дахів,зриває вітер зорі з неба.
І, відділившись від юрби,загорнемося в хутро ночі.
Хай два серця — два голубиспівзвучно й тужно затріпочуть.3 квітня 1935
1 мин
СлушатьДва серця
0
0
11
Подарок
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава …
Другие работы автора
Міф
Неначе в книгах праарійськихпідкова, човен і стріла В діброві сяє срібне військо,шумлять санскритськії слова Русяві й стрункочолі йдуть племена,і їхні друзі — кінь та корабель Горять на небі ясних зір знамена,мов перехрест окрилених...…
Ars poetica II 4
Мистецтво поезії II, 4Захоплений дітвак,захоплений красою,один із тих бурлак,які живуть росою Захоплений до краю,мов барва в рожі згусла Нічого більш не маю,лишень кедрові гусла Для Нього хочу грати,рукою в гусла бити…
Зриви й крила
Збірка Привітання І шепотом по полі рознеслося:на обрій, мов на терези ваги,хтось в огрядні, пузаті клав стогинабрякле борошном, товсте колосся І зашуміли враз:…
Сірий гімн
Стовпи із попелу угору Міста в дротах — під вітром ліри Це тут, де мурів скупість взором,без сяйва навіть сонце сіре Тут люди, мури і бацилітим самим піддані законамі тулуби печей похилі,де розцвітають іскор грона…
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
