Вітчизни дим
Ще тягне звідти димом ятруватим,хоч ні багаття, ні вогню —
Хоч ні кола, ані двора, ні хати, —глухе повітря, а земля
Коріння пахощів іще не перетліло,у пам’яті ворушаться
Та стіни снігу облупились біло,і черепичні падають
Вогню вітрильник переплив всі ночі,і, мов на сонці, — в пам’яті він збляк,чи нагадати кольором він хоче,що дні твої обсипались, як мак.
Але ж той дим… він у своє повіддявсю мурашву, всіх прузликів запріг,і котиться, і ріжеться обіддя,батуючи на стьожки довгий сніг.
Чому ж твоя угрузла колісницяв нічний замет і клякнуть нутряки?
Вщипни себе, бо, мабуть, тобі сниться,що падає не листя — черепиця,а очі виїдають вустюки?
Бо житнім хлібом пахне дим страпатий,а ти заснув у житньому кулі —тебе заносять обіруч до хати,кладуть у піч, де іскра спить в золі.
Посеред ночі спалахнеш раптово —вогонь обпалить горло та вуста:в свідомості ж ні іскорки, ні слова,легені ж розриває гіркота.***
Павло Мовчан
Other author posts
Припадаючи до краплі
Обтяжений життям, земною глибиною,я стежу: ген летить угору голос І лійкуватий день сотає наді мноюмерхляве порохно і бджіл пожовклий Угору — вгору, гей У небо глибкуватезасотується все, що віджило свій вік,і камінь відліта, розмокл...
4 На семи вітрах
1 На півдорозі зупинивсь І озираюсь на прожите:там всі обличчя запеклись і погляди А поруч — літо: при воді танцюють сині
“Сосна мов шлях припала пилом”
Сосна, мов шлях, припала пилом,траву торішню тінь палила,і довкруг дерева ходиластара шкапина односила На дереві, на кінській шерстівідбилася безбарвність дня,через подвір’я бляклі перснікотились глухо В таку годину хліб черствіє,у запіч...
В Кижах
Між ребрами брусованої хатиросте трава, у вікнах дуплуватихсидять коти, і жевріють ледь-ледь,димлять ґноти, наповнюючи вщертьсамотністю присадкувате житло,де палахкоче дзеркальце, як Назад нема, немає вороття,з минулим розминається життя,і, п...