Дружня гутірка

Поезія?— Ні, не питай,який рецепт її есенцій!

П’ючи свій золотавий чай,так пробалакаємо день цей.

Узори гарних слів, мережка,екстракти мови в срібній чаші —хай їх краси аптекар зважить!

Ні, не туди, коханий, стежка!

Символіка завбога наша,і орнаментика засіра.

Де ж міра мір, єдина міра?

Чай процідивши, попрощавшись,розходимось.

Ніч — чорна мушля,ті самі зорі в ній, що завжди,той самий захват серце душить.

Тоді, чужі дрібній прикрасі,слова, затиснуті у горлі,слова, гальмовані в екстазіб’ють, мов джерела животворні.