1 мин
Слушать(AI)Вечір напровесні
Весна за прякою, мов скромна Маргарита,
Схилила стан гнучкий і пісеньки співа.
Проста мелодія, знайомі всім слова,
По-старосвітському одежа вбого зшита.
Він — лицар.
На мечі ясного
Сіяє крапелька і грає, як жива,
І журно клониться білява голова,
Вузькою стрічкою намарне оповита.
Смеркає.
Ще свого не оддзвонив дзвонар,
І вже несміливий на майдані
Гойднувся — і застиг дитячою сльозою.
Ченці, понурившись, як тіні перейдуть,
Проїдуть вершники… Нікому не
Ні прядки бідної, ні пісеньки сумної!
Рильський Максим
Стихи Максима Рильського. 1895—1964. Украинский советский поэт, переводчик, публицист, общественный деятель, лингвист, литературовед. Автор стих
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Бодлер
В раю блаженних мук, де на тонких Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, В пекельному раю його душа жила
Есмеральда
Шаліє вихор полум’я і змори: Коза, та бубон, та циганський стрій П’єр Гренгуар, високий і худий, Уже забув містерії і хори
“Тріпоче сокіл сріблом потемнілим”
Тріпоче сокіл, сріблом Знімаючись у вогку височінь, І любо впасти на зелену Натрудженим і наболілим тілом
“В глибокому затоні”
В глибокому затоні, Далеко од Цвітуть лілеї сонні, І тихо круг лілей