Я прочитав Книгу Мертвих, кажу:країна мертвих старша від країни живих,там немає Галичини,там нема героїв,дарма ваші герої все забрали з собою.
Невже не з вами, а тамвирішуються питання честі?
Виносили ви своїх покійників,їхніми домовинамитричі стукалио пороги їхніх домівок —тричі прощення просили.
Чому нинікладете в труну горілку?
Голови дітей ваших померлихви покривали вовною,а чим покриваєте головиваших байстрюків на базарах Європи?
Говорив-бо я вам:не божевільних і привидів бійтеся, галичани!
Коли мордували вашу церкву,ви збиралися докупи в темному лісіі молилися.
А що нині чините в храмі?
Ви поставили свою правду про Спасителяпонад самого Спасителя.
Говорив-бо я вам:приходитиму при світлі дня.
Коли жив я з вами,часто мусив ходити лісами,і якщо сніг застав менеу буковому лісі,я бачив, як падає сніг,а в смерековому віти закривали його,але я чув, як падає сніг,хоч падає він нечутно.
Браття і сестри!
Сніг іде із одного небаі вкриває до Божої веснинашу Галичину,прекрасну, як передсмертна посмішка.
