Хвилина розпачу

О горе тим, що вроджені в темниці!

Що глянули на світ в тюремнеє вікно.

Тюрма – се коло злої чарівниці,

Ніколи не розіб’ється воно.

О горе тим очам, що звикли бачить

Каміння сіре, вогкий мур цвілий!

Їм сірим здасться все, як небо у негоду,

І світ, немов тюремний двір малий.

О горе тим рукам, що звикли у

Носить кайдани ржаві та важкі,

На волю вирвуться, і там бридкі

Їм нагадають, хто вони такі.

О горе тим, що мають душу чесну!

Коли вони ще вірять у богів,

Благати мусять силу ту

Пошли нам, боже, чесних

О горе нам усім!

Хай гине честь, сумління,

Аби упала ся тюремная стіна!

Нехай вона впаде, і зрушене

Покриє нас і наші імена!