1.
Біла лагода яблунь в цвіту.
П’ю життя моє спрагненно-радо.
Прийдеш, прийдеш? — і легіт: прийду
Медоносним зітханням — ой,
Ладо!
День дзвенить — золота голубінь,
День співає — блакитна
Тільки — яблуні та голуби,
Тільки барви буяють сьогодні!2.
Це нічого, що небо чуже і
Далечінь віє в очі.
Дивись!
Вже перейдена нами остання межа,
Перед нами засяяла вись.
Тільки синь, тільки глиб, тільки спокій…
Тільки вічність. — Навіщо ж слова?
В лазуреві безмежжя нас кличе весна,
Пружно-яро життя ожива.
І земля — наречена в молочнім
Яблунево-рожевих садів
Мліє солодко в сонячно-яснім
В першій, росній красі пелюстків.3.
А дні пливуть — мелодія в блакить.
А дні дзвенять, як золото в лазурі,
І вічністю триває кожна мить,
І в спокої втопились давні бурі,
І океаном заясніла вись,
І тиша, тиша.
Тільки в вишнях
Бриніння бджіл замріяно
В один хорал блаженний і безсилий.
