Грабіжники могил

В пригод запаморочливому вирізненацька впав я на шляхів розкриллівідчувши що не зможу більше крастив забутих склепах зоряних

І зморений мов динозавр останнійстеп сивий зачаївся у чеканніхоч гучно з пляшки вибиває корокмій вічно п’яний

Зрадливі гості чорної безодніми з ним нерідко як оце сьогодніскарб відкопавши Дрейків або Дракулсідали поряд а частіше

І віщуни щось тихо белькотілидуша була віддалена від тілажовтіло листя з хворого корінняй під сонцем місце наше було в

А ми з ним нічого не відчувалиі кладовища потоптом топталий знайшовши манну божеської зливив пакетах продавали оте

Та ось злодійкуваті наші лицяневдач зібгала злидня-моровицяі коло часу навкруги статечнозмика охайна мертва

Ми життєздатні та не життєдайні”сичим від алкоголю одностайніі засипає ніч чорнющим глеємрозритий схил між небом та землею.