1 min read
Слушать(AI)І золотої й дорогої
І золотої й
Мені, щоб знали ви, не
Моєї долі молодої:
А іноді така
Оступить душу, аж заплачу.
А ще до того, як
Малого хлопчика в селі.
Мов одірвалось од гіллі,
Одно-однісіньке під
Сидить собі в старій ряднині.
Мені здається, що се я,
Що це ж та молодість моя.
Мені здається, що
Воно не бачитиме волі,
Святої воленьки.
Що
Даремне, марне
Його найкращії літа,
Що він не знатиме, де
На сім широкім вольнім світі,
І піде в найми, і колись,
Щоб він не плакав, не журивсь,
Щоб він де-небудь прихиливсь,
То оддадуть у
Перша половина 1849,
Косарал]
Тарас Шевченко
Стихи Тараса Шевченко. (25 февраля [9 марта] 1814 — 26 февраля [10 марта] 1861) — украинский поэт, прозаик, мыслитель, живописец, график, этногр
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Ой умер старий батько
Ой умер старий І старенькая мати, Та нема кому Тії радоньки дати
Ликері
На пам’ять 5 августа 1860 г Моя ти любо Мій ти друже Не ймуть нам віри без хреста,
Варнак
Тиняючи на Понад Елеком, стрів я Вельми старого Наш
Ґонта в Умані
Хвалилися гайдамаки, на Умань ідучи: Будем драти, пане-брате, З китайки онучі”. Минають дні, минає літо,