А \"ЖЕКи\" наші скоро пустять тепло
І підігріють тобі підлогу, любцю
Та тільки знаю, що не зігріє воно
Твоє до божевілля згублене серце
Не пустить жар у кров твою, вічно студену
Та знову засидишся над віршами, у нічку сюю темну
Ковтаєш трави?
Нібито помагають?
Кого ти травиш?
Я ж тебе вічність знаю.
Забудь про рОки недовговічні наші,
Забудь про вроки-
Це тільки діти фальші
Забудь про силу,
її давно немає
Чи чуєш , мила?
Тут тільки ми страждаєм.
Театр цей був лиш на одну дію
І його соло уже відспівало,
Та тільки збережи оту надію,
Яку у серці з болем ти плекала
Не вір ти людям: там є тільки зради, а ти ...Ти варта кращої розради
Тут не Митуса я,
й далеко не Костенко,
Та віра не слабка
Моя в твоє серденько
Як хочеш, сяду поруч
І порахую плитку,
Як хочеш буду сволоч,
Яка так чинить гидко
Я буду завжди тут
Хоч може і не поряд
Це є не мій статут,
А своєрідна сповідь
Я замету весь пил,
що впав на твою душу
Й наберу в Бога сил,
тебе їх взяти змушу
Ти чуєш, моя мила?
Чи, може, вуха затулила?
Так не поможе, люба
Я тут!
Навіть якщо на серці дика студа...
