Марку Вовчку

На пам’ять 24 генваря 1859Недавно я поза

Блукав і господа благав,

Щоб наша правда не пропала,

Щоб наше слово не вмирало;

І виблагав.

Господь

Тебе нам, кроткого

І обличителя

Людей неситих.

Світе мій!

Моя ти зоренько святая!

Моя ти сило молодая!

Світи на мене, і огрій,

І оживи моє

Убоге серце, неукрите,

Голоднеє.

І оживу,

І думу вольную на

Із домовини воззову.

І думу вольную… О доле!

Пророче наш!

Моя ти доне!

Твоєю думу назову.1859, февраля 17,

Пб