Улиці залюднені, трамваї стрійні,
З очей таємних шовкові
Снуються в душу, де плями мрійні,
Де тепло гріють зустрічні думки.
Лоскоче груди пропелер шумний,
У серці свято, мов смілий
Злетів самотно-близький, безстумний,
Розцвівсь довкола у безліч фарб.
Не розімкну я прозорий ланцюг,
Не одділю я фатальних думок
Бо так багато на сонці
Зустрічно-злотних таємних ниток.***
