1 мин
Слушать(AI)На Катуні
Чи бачив ти, як мати молода,
Стрибаючи з крижини на крижину,
Долає повінь і волає:— Си-и-ну!?.
А ноги їй захлюпує вода.
Реве Катунь — зажерлива ріка,
Що жартувать не любить і не вміє.
А Дух Гірський[1] в ущелинах німіє,
За нею стежачи іздалека.
Там, серед повені, за
В вечірню хмарку димом потягнуло,
Їй мовив хтось: між крижаного
На острові синка свого шукай.
Пішло, мале, матусі на біду,
Щоб зблизька бачити крижин гонитву.
О Дух Гірський!
Прийми мою молитву.
А жертви прагнеш
Я до тебе йду.,
Сибір
Руденко Микола
Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Із космосу
Сіре небо сірої За шибками нашими стоїть Десь летять космічні кораблі До яких причалів і століть
Моє царювання
Караюся змалку: чому я такий Навчитися б те говорити, що треба, Заради домівки, де хлібець легкий, Де падає манна з ласкавого неба
Вот только б не думать что он - последний
Вот только б не думать, что он — последний, Что больше я ни в кого не влюблюсь Чтобы тоска совершеннолетне Не вскрыла душу мою
Сонячний вітер
Сонце постійно випромінює в космічний простір усті потоки атомних часток, їхній рух називається сонячним вітром (Iз Ой ти, Земле, нещасна матінко,