Прелюд № 13

За віком вік — до Курської дуги.

Від пірамід — до атомної згуби.

Завіса!

Все, товариші боги!

Мені не смішно.

В мене змерзли губи.

Комедія закінчена.

Амінь!

Небесний дзвін відбовванів в прозор’ї,

І, кинувши на небо власну тінь,

Я встав з колін і небо взяв за зорі.

Як видно все за обрієм земним!

Якби не глибина вселюдного страждання,

Космічну глибину космічного

Не можна було б вимірять нічим!..

Як видно все!..

Привіт вам, дні нові!

З пащек гармат — волоття кукурудзи!

Летять із Африки на хату чорногузи

Ї клекіт чуть, — в них лапи у

За віком вік — до Курської дуги.

Завіса!

Все, товариші боги!1960