Старовинні забави

Покійник лежить у хаті,а в темних сіняхя повис на гакуі кричу:

Я

І крізь регіт і вівканнямене

На кому

Назвати мушу дівоче ім’я,і мені пересихає в горлі,бо я ледь чутноназиваю тебе.

Мене може зняти тільки поцілунок,а ти не зможеш не поцілувати,бо вимажуть лице сажеюі виштовхають надвір.

Я чую церковні дзвони у грудях,бо ти підходиш і

Тепер повиснеш тиі тебе

На кому

Я знаю, ти не скажеш,і до ранку під розпач трембітвідмиватиму на потоці сажуіз твого заплаканого обличчя.

А вранціпокладуть рідніна домовину свої головиі тричі попрощаються з мертвим.

Він від бартки упав на храмі.

Помста пливе у їхній крові.

Я також із того роду,але мені зранку тільки відлунює,тільки видзвонює у

На кому

Я вишу.