1 мин
Слушать(AI)Скінчилось літо
Скінчилось літо.
Шелестять
Холодні — без веселок та без гроз,
А завтра на стави і на
Змертвілим птахом упаде мороз.
І паморозь, немов могильна сіль,
Скує у лузі голі дерева.
І тільки вогники далеких
Підкажуть, що земля іще жива.
Я жадібно ті вогники
І розмірковую в осінній млі,
За що крилату блискавку люблю:
Вона — це мова неба і землі.
В її ударах догорить пітьма,
І ніби світ спочатку виника.
Без неї ця земля така німа,
Як зморена душа без
Та ні веселки в небі, ні грози.
Пливе туман, як вікова журба.
Тремтінням удовиної
Мене зустріне схилена верба.
На ній вмирання мовчазна печать.
Взялись багном дороги і
Навчи мене, природо, так мовчать,
Щоб блискавку у грудях зберегти.
Руденко Микола
Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Старі алтайці
Райцентр давно вже Свій цвинтар на далекі схили А тут пустирище для Та дві чи три чиїсь могили
“Помру за дротом чи тверда рука”
Помру за дротом, чи тверда Напише косо: Вислати за межі” Порине в хмарку тіло літака,
Кочовики й землероби
1Навіщо стіни класти Є колеса Є дах із повсті й шкіри Є степи
Уранці під колючкою
А може, це не так уже й важливо, Щоб завжди був відкритий І вільні перевали, вільні зливи, І в небі шелестіння вільних крил;