Кульова блискавка
Німий сурмач на постаментівідпровіщав нову добу,отвердли звивини цементні,і він мелодію забув.
Хоч притискав до губ щосилисвою облуплену сурму,та тільки бульбашки із милазлітали від натужних
Бо щоки вже були пробиті,з грудей був випущений дух —посткультівський забутий витвірпоставу мав твердим-тверду.
Та несподівано без громуі зроджена ніби сама,мов скручений клубочком промінь,якого видула сурма,яскравим спалахом пречистимзаяскравіла серед дня:свідомість вибухла на частки,мов розгулялась чортівня.
Сурмач дивився в простір сліпо,як розпадався білий світ,в ногах хвостом відбитим тіпавсьобірваний електродріт.
Чийсь голос розривавсь на звуки —кружляли мильні пухирці;тріщали світові сполуки,і торочилися
І розпадались форми слова,сурмач на частки
Та виліплять його ізнову,бо залишивсь міцний каркас.***
Павло Мовчан
Other author posts
Погляд крізь магічний кристал
Чаклун безвухий та облуднийкрізь камінь пильно прозирав,і бачив жовтий степ безлюдний,сухий курай, щетини трав Серпи іржаві, роги смерті,квадрати, кола та хрести,і б’є пісок з джерел роздертих,яскраво б’є до Там Шамбала… пустеля Без...
Сторінки одного поля
Пронизлива земля, роздряпана, як рана,на кожен штик лопати розпачливо кричить:гортаю поле я, бо прагну переглянуть,ким писане і якокличне слово «жить » До кістя докопавсь, до черепків кривавих,до золотих пластин, до трухлого меча,до каме...
Розщіп
Пом’якшений до сліз снувався голос вітру,а в пучці вказівній дрімав вогонь досвітній,і тіні на стіні писали розпач свій,і книга на столі лежала, мов Майбутнє не ввімкнеш і не освітиш долі,хіба сліпим перстом ковзнеш по І думка ледь жива ...
На райдузі по Україні
Несуть дівчата просту хлібину, Рожевий хліб,на зорях спечений Пахне всесвітомі руками жіночими Пахне болем, думками Тараса,
