“Рідна мово зелена діброво!”

Рідна мово, зелена діброво!

Чую пісню твою запашну.

Ти квітуєш пелюстками словау морозних димах полину.

Все бувало: несито і ласодвоголовий хижак позирав.

Кров’ю, мово, навік запекласяти на гнівних устах Кобзаря.

Рідна мово, росту я крізь тебе,крізь родовища дум і краси.

Я курганом стою серед степуна кордоні сльози і роси.

Я прошитий травою густою,я промитий Дніпром до кісток.

Рідна мово, без тебе ніхто я,мов підрізаний вітром листок.

Я повітря вдихаю з тобою,усміхаюся днем голубим.

Я сумною твоєю любов’юмудрі всесвіти мов полюбив.

Рідна мово, не слово погордина планеті тебе зберегло.

Ти пробуджена совість народу,

України живе джерело.

Чую пісню твою колисковуі на свято до тебе іду.

Воскресай, моя матінко мово!

Я – листок у твоєму саду.