1 min read
Слушать(AI)Марії Примаченко
Виростає кричма слово,наче півень на тину,і лякає лунко зновугомінку самотину.
Перекинься карим зглядомчерез хмизяні дими,весняну веселість садув розкіш літа заломи.
А летючій низько птиці,що згорає на льоту,намалюй співку криницю,щоб стлумила жаготу.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Погляд на дерево
Крізь вершечки дерев проступає щомиті чіткіше дорога,і співають багряно присипані листям півні Що ж ти вичитать встиг із листка вогняного,коли він п’ятипало світився тобі у вікні Та чи ж лінія серця бува за життєву коротша Шестиміся...
Про ніч
Страхи та химороди ночінад головою Чого ж вони від мене хочуть Коли я сам сиджу, як страх:сніг замість пташок у рукахі благувато все На всю стіну у мене втіха:ходи, малюй обличчя віхолабо ставай на повен зрісті сам себе приймай, ти ...
Земля і сніг
О білість Тебе забагато Це надмір для зору — і все не ввібрать І чим відшкодуються змушені втрати —живучим струмком а чи летом пера
Не кличте нас з останнього порога
Завчасно нас не кличте звідтіля,куди ведуть усі, усі дороги ,—для нас ще запечатана земля,повітря ще закручується в горлі,для захвату легені ще тісні,а стільники дзеркал іще не чорні,і щілини у вікнах — голосні,а краєвиди світлі, Та вже дроти...