Виростає кричма слово,наче півень на тину,і лякає лунко зновугомінку самотину.
Перекинься карим зглядомчерез хмизяні дими,весняну веселість садув розкіш літа заломи.
А летючій низько птиці,що згорає на льоту,намалюй співку криницю,щоб стлумила жаготу.***
