На тронізі своїх костей,що скриплять,і з власноїрозхитаноїтінівін сидитьу короніз мухна лисійголові,і сльозиз вапната синьоїфарбитечутьпо йогощоках.
Замість берла,він тримаєсвій вказівнийпалець,замість держави,чашкусвого холодногоколіна.
Він одягненийтільки в голістіни,взутийтількив запиленідолівки!
Він пануєтільки над бактеріямиу своїм роті,наводитьляктільки у власнімсерці!
Які страшнідумкивін думає!
Як далековін зайшоввід свого початкуі кохання!
