“Посипав з хвої світлий пил”

Посипав з хвої світлий пил.

А зір — замало.

І ріща із останніх силмені палало.

Я миттю переплив рікуі пісню млосну.

А ти сто літ, як в сардакупішла на Босну.

З тобою мати і брати,й вуйки з вуйнами.

А світлий пил із темнотизавис над нами.

Під сардаками — киптаріі груди, й

Лиш на зарінку угоріпалає ріща.

І засипає світлий пилцю твердь по сволок.

Ти йдеш по німз останніх сил.

І грає волох.