Посипав з хвої світлий пил.
А зір — замало.
І ріща із останніх силмені палало.
Я миттю переплив рікуі пісню млосну.
А ти сто літ, як в сардакупішла на Босну.
З тобою мати і брати,й вуйки з вуйнами.
А світлий пил із темнотизавис над нами.
Під сардаками — киптаріі груди, й
Лиш на зарінку угоріпалає ріща.
І засипає світлий пилцю твердь по сволок.
Ти йдеш по німз останніх сил.
І грає волох.
