1 мин
Слушать(AI)Туга
Біжить у яр вода,біжить вода і сріблом ллється,над нею дівчина сміється,розкішна, молода.
Голубко, не втікай!
Скажи мені ту гарну казкупро радощі, дівочу ласку,скажи про тихий рай!
Ах, казочка моя!
Я чув її, а де, не знаю,забув і з туги заниваю,і рад би вмерти я.
З водою поплистив далекий світ, щоб не тужитиабо тут серденько зложити,квітками зарости.
Шуміли би ліси,шуміли би мені дібровипро чари вічної любовиі вічної краси.
Осип Маковей
Стихи Осипа Маковея. Осип Степанович Маковей (укр. Осип Степанович Маковей; 23 августа 1867 — 21 августа 1925) — украинский писатель и поэт. Авт
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Брати
В темних горах, при окопах, у болоті,там зійшлися два вояки по роботі Не зійшлися, тільки впали край дороги,поранені: сей — у плечі, той — у ноги Один стогне: Тату милий, мамо
«Ти — як сон ти — як весняна казочка»
Ти — як сон, ти — як весняна казочка, Бо ти й казка моєї сумної душі, Що до мене часом прилетиш, мов та І щебечеш мені у вечірній тиші
Елегія
Коли помрем і заростем квітками,у споминах ще оживем не раз,аж поки поруч з нашими кісткамизаснуть усі, що пам’ятали нас І буде се вже наша смерть остання,наш порох вітер світом розжене;прийде весна, прийде пора кохання,а нас ніхто й ніколи н...
«Був монастир а в нім черці»
Був монастир, а в нім черці —відлюдки тихі, богомільніі в’язні віри добровільні,що в божому жили страсіі словом правди та хрестомборолися колись з гріхом Тепер вже тих черців нема,свічки не сяють в їх святині, —там сірий пил і сіра тьмапокрил...