До твоїх висот мені не піднятись

До твоїх висот мені не піднятись,

І глибин моїх тобі не збагнути,

Мовчки ми могли колись обійнятись,

Втрачений наш рай хочу я повернути.

Голос твій, наче море, мене поглинає,

Дотик твій, ніби cонце, пронизливо-ніжний,

На устах твій цілунок, як зірка, палає,

Ти на світі один такий дивовижний.

У безкраїх лісах острів наш заховався,

Територія мрій, і сліз, і кохання,

І минулого сон на очах забувався,

У тобі я знайшла своє ясне світання.

Нас єднають дороги, слова, вир мелодій,

Мою душу читаєш ти, наче книгу,

Весняних ще багато у світі рапсодій,

Та мені не забути найкращу відлигу.