Таки недарма
Північний гість… Дивлюся ранком
Вже заволочено
Сіреньким небо.
Далі
Помалу й дощик накрапати,
І вогким холодом до
Зайшов притихлий вітерець.
Щось охолонув молодець!..
Чи не сподобалась
Його зальоти?
Чи
Далеку милу й
Дрібними слізьми на чужині ?
Шепоче вітер в мокрім
Се ж я з твоєї
Приніс оці плакучі вісті,
Якої ще тобі луни ?..»
