1 мин
Слушать(AI)Ой я свого чоловіка
Ой я свого
В дорогу послала,
А од шинку та до
Стежечку топтала.
Та до куми
Пшона позичати,
Отих дітей
В нетопленій хаті.
І нагодувала,
І спати поклала,
Сама пішла до
Добувати п’ятака,
Та й заночувала.
А із Криму
Ледве ноги доволік.
Воли поздихали,
Вози поламались,
З батіжками
Додому вертались.
Увійшов у хату,
Ударивсь об поли:
Лазять діти у
Голодні і
А де ваша, діти, мати?»
Сердешний
Тату! тату! наша
У шинку
Друга половина 1848,
Косарал]
Тарас Шевченко
Стихи Тараса Шевченко. (25 февраля [9 марта] 1814 — 26 февраля [10 марта] 1861) — украинский поэт, прозаик, мыслитель, живописец, график, этногр
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Дурні та гордії ми люди
Дурні та гордії ми На всіх шляхах, по всій усюді, А хвалимось, що ось-то І над землею, і
Відьма поема
Молюся, знову уповаю, І знову сльози виливаю, І думу тяжкую Німим стінам передаю
Полякам
Ще як були ми козаками, А унії не чуть було, Отам-то весело жилось Братались з вольними ляхами,
Розрита могила
Світе тихий, краю милий, Моя Україно, За що тебе сплюндровано, За що, мамо, гинеш