2 мин
Слушать

Весняне сонце

Тепер навіщо, сонце, ніжності?

Немов й не ти мене ізрадило.

Відчутні весняні розбіжності,сумні твої денні

Смолисті пальці позлипалися,волосся круто пересолене,п’явки очей порозповзалися —вже не зв’язати їх і

Неначе суччя з тіла випало —струмує холод усередину,на вітрі голосно поскрипую,покреслений уздовжньо

Тепер ведеш по зморшках променем,губ тріщину мечем розщеплюєш,щоб висвітлить єство гріховнеєі виповнити тіло теплістю.

Та в нього, мов залізо, врізалосьщось незнайоме та обтяжливе,і твої ласки вже припізнені,я ж бо відсутнім часом

В кулястій пам’яті ні спогадупро холод й снігову налицину.

І два відбитки вже не сходяться:відсутнє давнє, а це — вицвіло.

Але свідомість із проміжностіплощин вихитується п’явкою,щоб присмоктатися до ніжностітвоєї, сонце, мов до пакола.

Ой, сонце, ти усіх ошукуєш,бо світлі дні стають оманами,теплом усякнувши, ти з мукамивиходиш з тіла — кров’ю й ранами.***

0
0
15
Подарок

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Другие работы автора

Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий

Сегодня читают

Пальчик дорогой
Ryfma
Ryfma - это социальная сеть для публикации книг, стихов и прозы, для общения писателей и читателей. Публикуй стихи и прозу бесплатно.