Нейтрино

Я в могильну пітьму не порину

У глинозему цвинтарний клаптик.

Знаю: смерті нема

Є нейтрино,

Що летить через товщу галактик.

Протинаючи сутність єдину,

Що вібрує між зорями туго,

Воно каже світам:— Я — людина.

Я несу в собі радість і тугу.

Мого духу щоденну роботу,

Мого втілення тисячну спробу

Все це згущено в зоряну ноту,

В променеве

Особу.

Хмари пилу — як велетнів спини;

Жар галактик — мов бурхання креві.

Та ніщо мого лету, не спинить

Поспішаю на поклик Любові.

У теплі, в материнському лоні,

Мене прийме далека планета

Хай готують жіночі

Пелюшкового царства тенета.

Син Людський, я ростиму нестримно.

Я світи і віки поєднаю.

І відкривши химерне нейтрино,

В нім нарешті себе упізнаю..

Мордовія