2 min read
Слушать

Зима поета

Пам’яті П.

Відчиняються двері: білих птиць білий вир;в тебе птиці сидять на руках і на віях;білопташшя ув очі тобі хтось навіяв, —як воно розшугалось довкруж голови!

Примостився край столу… а птиці із рук,на краєчку зажури… а птиці додолу.

Сам стаєш білим птахом, і криляний рухпереходить в круте лопотіння поволі.

У кімнаті вже тісно… і небо тісне:білі крила, що маєш, ховаєш за спину;білі птахи кружляють хурдельно-невпинно —як зірветься котрийсь, то по серцю крилом полосне.

Білопташшя літа.

Хай собі кружеля,аби слалося в ноги довірливе пір’я.— Хто мене упізнав у таке надвечір’я,що гукає мене звіддаля?

Звідкіля?

Ох, то все та зима, і не більш,що поставила клич по покуттях в кімнатіі чекає, коли вже перерветься вірш,щоб гніздо дерев’яне скоріш ладнувати.

Та нехай.

Двері врозбіж риплять,в чистім плесі паперу застряла пір’їна.

Білі птахи летять… Як же швидко летять!

Чи ж то вітер такий з України?***

0
0
18
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Зеркальное отражение
Как гоблин свою монетку искал
Любовь как сон
Я улыбку твою полюбил за износ
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+