В ліс я йшов — мені назустрічраптом випроставсь туман;це — спіткання неминуче,як рокований твій стан.
Ну нічого: за тобоюнебо, випите до дна,поле, встелене габою,і продухвина вікна.
За тобою попіл літа,терпкість випитих оман,за тобою — все на світі,а попереду — туман…***
