1 мин
Слушать(AI)Моя осінь
Шепоче дощ про тебе у траві,
Ріку читає сірими очима.
Ідуть з роботи землі степові,
Лежить гора з сосною за плечима.
Сухе намокло небо і стебло,
У зайченят ростуть веселі зуби,
І кавуняче зернятко
Червоною краплиною на губи.
Подовшали тривоги і листи,
Ліси на глину, на пісок опали.
Лиш ти одна, мені одна лиш
Мій палиш сон і душу мою палиш.1975
Вінграновський Микола
Стихи Вінграновського Миколы. 1936—2004. Советский и украинский писатель-шестидесятник, кинорежиссёр, актёр, сценарист и поэт. Заслуженный деяте
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Станси
1Люблю я думать Я Очима тишу цілувати, Коли, як в тихому гаю,
Присвячую Ніколозу Бараташвілі
Чужинцем варене на мило, Тираном прокляте у снах, Хоронене у ста І рубане у ста боях
Ніч Івана Богуна
Болиш Боли ж Боли, Бо лине
Дерева
Коли ви, як зелені волейболісти, Перекидаєте місяць вночі одне одному над собою, Над містами і над країнами, Я думаю, що ви збожеволіли,
