Отаке життя дівоче!

Підросла у мами доня,

Гарна, жвава — хоч куди!

Мати рада.— Де ти, дівко?

Принеси мені води.

Тільки й чути: — Дівко, дівко!

Те зроби, туди піди…

Раптом грюк — свати до хати.

Кілька слів про се, про те.— Є для доньки пара, — кажуть.

Може, заміж віддасте?

Мати доню обнімає,

Ніжно дивиться в лице.— Та воно ж дитя, — говорить.

Рано думати про це.

А дочка скривилась

І сказала: — От життя!

Як робить, то: дівко, дівко,

А як заміж, то — дитя…