1 min read
Слушать(AI)Мечтатель
Когда ливни бушуют осенние, На душе так уныло, так плохо, Я тогда открываю Есенина, Пью горячий бразильский кофе. И тогда время будто не движется (Так приятно побыть в одиночку). Ты — спасенье, любимая книжица, И до боли знакомые строчки! И ни звука в просторной комнате, Лишь мелькают в окне силуэты. Даже чертики в тихом омуте Преклоняются перед поэтом! Признаю себя ярым читателем (Может быть, это так безрассудно). Я останусь всего лишь мечтателем Средь осенних дождливых будней
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Моєму нерозділеному коханню
Весною першою окрилена душа навчилася літать. Моє кохання нерозділене, то звідки ж можна тебе ждать? Прийшла весна як юна дівчина і пробудила все од сну. І знов земля стоїть уквічена, назустріч я весні іду. Іду назустріч їй окрилена, на свіжий зап...
Душевний лист
І знов папір рясніє крапками, Не хочу більше ставить ком. Слова згоріли з недопалками І загасилися вином. І знову в ранішньому мареві Я відчуваю п"яний дим. Закуте небо синє хмарами, Самотнє небо.Що за ним? Застигло все життя в буденності, Мов дов...