1 min read
Слушать(AI)Підсвідомість
Понад похмуре, чорномуре бердопідносив замок кам’яний свій жест.
В нім сивий мешкав цар, мов срібний жезл;в льохах тримав рабів своїх він твердо.
Навколо замка виросли крокос,повій з-під листя вій глядів на жердь.
Щораз то більш впадало в погріб жертв,неначе б хто косив тяжкі покоси.
Враз лютий бунт затряс тюрми кублом.
Геть!
З льоту творять інший світ в надії.
Побачив цар ті тереми новіїта став тоді своїх рабів рабом.
Цей цар — це я, палац — душа моя,бунт — сон, раби — мої померлі мрії.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Різдво
Народився бог на саняхв лемківськім містечку Дуклі Прийшли лемки у крисаняхі принесли місяць круглий Ніч у сніговій завіїкрутиться довкола стріх У долоні у Маріїмісяць — золотий горіх
Пісня про незнищенність матерії
Забрівши у хащі, закутаний у вітер,накритий небом і обмотаний піснями,лежу, мов мудрий лис, під папороті квітом,і стигну, і холону, й твердну в білий камінь Рослинних рік підноситься зелена повінь,годин, комет і листя безперервний лопіт ...
Мурашник
Предивні, зачаровані містаз рудого порохна й рябої мерви І пасма вулиць сплетені, мов нерви,і клуня в сірих теремах містка І наче плюш з роздертого листа,життя засушене, немов консерви Одначе праця йде все без перерви,листок зшиває ...
Знак дуба
За греблею трьох днів і трьох ночей, де вир закляклий,безодня зелені в півсоннім півбутті безкрая Прив’язані до пнів, попутані вітри й бог лякустолиций, хитрий бог, що все нове обличчя має Приземні блискавиці-змії сковзають пнямислизьким...