Подражаніє 11 псалму

Мій боже милий, як то

Святих людей на світі стало.

Один на другого

Кайдани в серці.

А словами,

Медоточивими

Цілуються і часу ждуть,

Чи швидко брата в

З гостей на цвинтар понесуть?

А ти, о господи єдиний,

Скуєш лукавії уста,

Язик отой велеречивий,

Мовлявший:

Ми не суєта!

І возвеличимо на

І розум наш, і наш

Та й де той пан, що нам

І думать так, і

Воскресну я! — той пан вам скаже.

Воскресну нині!

Ради їх,

Людей закованих моїх,

Убогих, нищих…

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло

Поставлю слово.

І пониче,

Неначе стоптана трава,

І думка ваша, і слова».

Неначе срібло куте,

І семикрати

Огнем в горнилі,—

Твої, о господи, такії.

Розкинь же їх, твої святиє,

По всій землі.

І

Твоїм увірують на

Твої малі убогі діти!1859, 15 февраля,

Петербург]