Знаю — медом сонця

Знаю — медом сонця, ой Ладо,

В твоїм древнім тілі — весна.

О моя степова Елладо,

Ти й тепер антично ясна.

А між нами простір — гураганом.

Хоч вдихнуть, хоч узріть тебе де

Половецьким хижацьким

Полонив тебе синій степ.

Десь там квітнеш вишневим цвітом,

Десь зітхаєш в веснянім часу,

А мені ти — блакитним

В золотім полудневім меду.

А мені ти —

На пісках емігрантських Сахар

Ти, красо землі несказанна,

Нам немудрим — даремний дар!