Отак, як зроду, потаємно, з тилу,
Усіх міщан ощирені
Ненавидять в мені мою скажену силу,
Ненавиджу я слабкості свої.
І скільки їх!
Я зіткана з печалі.
Для ближніх знято тисячі свитин.
Коліна преклонивши, як Почаїв,
Стоїть душа перед усім святим.
Дзижчать і жалять міріади версій.
Ну що ж, нехай.
Я сильна, навіть зла.
Я знаю: слабкість — це одна з диверсій.
А я ще в диверсантах не була.
