Вечір на Балатоні

Чую, білі пісні

Над озерами пізніми гаснуть.

Як лілея для пісків пустині,

Ти для мене занадто прекрасна.

І лякаєш, і вабиш мене ти,

Як незвідана ще небезпека

Я тобою, як сяйвом комети,

Зачарований буду здалека.

Володіти тобою не зможу,

Володіти я буду земними,

А тебе, ні на кого не схожу,

А тебе, як зорю невгасиму,

Пронесу у пориві єдинім,

Недосяжну, далеку, прекрасну.

Чую: білі пісні

Над озерами пізніми гаснуть.1945,

Балатон-фельдвар