О моя остання світла мріє
О моя остання світла мріє,
За тобою мій співучий льот.
Може, ще раз промінь твій
І розтопить кількалітній льод.
Ти вкриваєш млосною
Мій осінній неспокійний
Я так тужно тягнусь за тобою,
Як зимою крізь вікно вазон.
І уста в жагучому
Притуляю до тонкого скла,
І збираю тремотливі
Деревин, що ти повз них пройшла.
А мій погляд – боязливий злодій
За тобою… за тобою вслід.
До країни золотих мелодій,
До минулих молодечих літ.
Ніжних весен незабутні зграї,
Виринайте, встаньте з забуття!
Хай самотнім серце не вмирає,
Як на бруку вбогий сирота.
Бо щодня, як заграва
І одійде мій турботний день,
Серце стане
Серед білих снігових пустель.
О моя остання світла мріє,
Хто розтопить думи крижані?
Як не ти, то хто ж його зогріє,
Буде сонцем бідному мені?
Дмитро Загул
Other author posts
Пам’яті друга
Пам’яті Володимира Отчинзно моя дорога, Мріє великої туги Чи колись моя трудна
“Ти звідки пісенько веселе”
– Ти звідки, пісенько весела, До мене пташкою прийшла – Перелітала рідні села, Твоє коханнячко знайшла
Дивлюсь у далеч
Дивлюсь у далеч буйних вод,де біла чайка хвиль черкає,і думка – молодий пілот –женеться з вітром у О, скільки радісних пригоду серці здійснення чекає Стихія дзвонить, мов жива,а з-за гори ударом грому –грозою пристрасть оживаі в серці зл...
Грими грими могутня пісне!
Грими, грими, могутня пісне, Як ті громи весняних бур Хай знає панство ненависне, Що наша армія, як мур