Прокинувся від того, що
Впізнав садибу — хату і повітку.
Я запашні “варенички” жую,
Які акація дарує влітку.
Гуде бджола.
Вертаються в
Селянські гарби, різнотрав’я
Це ж півстоліття в пам’яті жило
Як із глибин продерлося назовні?
Нічне повітря здавлене, густе.
Сусіда уві сні в подушку плаче.
А у мені акація цвіте
Давно вже, мабуть,
Дитяча.
І разом з нею в пам’яті на
Під покривалом забуття і
Весь світ земний ворушиться в мені
Його реалії, його фантоми.
Любов і зненависть, жага борінь,
Довершення творінь
Святе й
Хто ж я такий — зірок безлика
Чи Всесвіту повторення духовне?
