Ой не п’ється горілочка,
Не п’ються й меди.
Не будете шинкувати,
Прокляті жиди.
Ой не п’ється теє пиво,
А я буду пить.
Не дам же я вражим
В Україні жить.
Ходім, батьки-отамани,
У Фастов в
Та надінем вражим
Кошуленьку білу.
Ні, не білу, а
Ходім погуляєм.
Та в пригоді свого
Старого згадаєм,
Полковника
Славного Семена.
Ходім, брати: не згинете,
Хлопці, коло мене.
В Переп’яті
Нишком ночували.
До схід сонця у
Хлоп’ята гуляли.
Прийди з того Межигор’я,
Наш славний Палію,
Подивися, що той
У Фастові діє!
Добре діє!
У Фастові,
У славному місті,
Покотилось ляхів,
Не сто і не двісті.
А тисячі.
А
Кров почервонила.
А оранди з костьолами,
Мов свічки, згоріли.
В самім замку
Церковку
Не спалено.
Отам
Співа алілуя.
Хвалить господа, веселий,
І каже
Коня свого вороного:
Має
У Бихові, славнім місті,
З Левченком б укупі,
Потоптати
Й шляхетського
Друга половина 1848,
Косарал]
