1 мин
Слушать(AI)Світання
Коли я вийняв із відрапотоплу теплу зірку,світ вийшов ніби з-під пера,що скреслило копірку.
Коли ж я вдруге до відранагнувся, то угледів,як плавав, мов серед Дніпра,білющо-білий лебідь.
І біла тінь була на дні,немов на тихих пальцях,аж закортілося меніспіймати невидальце.
Я стис відро, наче горіх,відчувши твердість ребер,і, нахилившись, зрозумів:дивлюся сам на себе.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
8 “При світлі сумління прозоріє світ”
1 Не виріс я, а переріс себе ж,і сам себе щоночі вже лякаюсь,бо руйнівна пітьма не знає межі камінь міццю в плоть перетікає Течу очима — на подушці сіль,і пальцями струмую та Наче вода — збираю звідусільпаперу клапті і солярки плями
Обіцянка
Цей кримський рай — з незгаслим розмарином,коротким строком визначених втіх —прискорював життя і майже похвилиннонагадував, що жив не так, не так, як міг Безглузда метушня, застілля та похмілля,спустошлива любов, порожні Та інколи душа, ...
З циклу «Натура»
1 Голос Затамувавши подих, увійшов,стіну розсунув, тишу розпечатав —і лопнуло повітря, наче шовк,нараз відкривши темряву горбату Сочився дим крізь тріщину в стіні,тріщала ріщ, мов назирцем хтось крався,і, складений множинно в однині...
Снігопад
Снігу, снігупо саме серце,по самий віддих Білі гнуздечки —на чорні очі, Тихі копита —по губах В полотняній сорочці,з полотняним
