1 min read
Слушать(AI)Голос серця
Упізнаєш мене вві сніі видихаєш:— Мій
Та всюди люди мовчазніхитають скрушно:— Вона
Як порошинку, на рукахнесу тебе й боюся вітру,і замість тіні — хилиткалоскоче ноги пляма світла.— Любове, — шепочу, — збудись,бо люди
І камінь падає униз,кругом — безмежне поле.
Мов порошина, чистий звукугору підлітає;і косить гостра тінь травуі п’яти
Хто на життя мене прирік,в якому ти відсутня?
Покіс вузенький, як мій вік,та вітер дме могутній.
Він порошиною женеі голос розпинає.
Хтось звідкілясь гука
Гукає?..
Проклинає…***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
“І вустюки занозяться в зіниці”
І вустюки занозяться в зіниці,суха солома очі розрива,занурюєшся в себе, як в криницю,де рідина застигла нежива Не від щедрот природи,а від злиднівпереінакшується зміст твого Та ні набутків, ані втрат не видно —спустошилась скарбниця<br ...
5 Співучий сніг
1 Перший Утративши непевну вись,принижений вітрами,погаслий жайвір падав вниз,провалювавсь над нами Зіщулившись, вода німайого не відбивала,бо слухала, як йде зимаі брязкає металом
Розчерк
На вістрі голки,на вершку страждання —солодка болість: помиливсь А ти за мене помолись, —розчарування Краплину музики — в журбу,ще не допиту з чари трунку,коли махнув на боротьбуі погасив огонь цілунків Один метеликтонкокрилийна тов...
На латці — латка З циклу «Відлуння війни»
З циклу Відлуння І випив простір голос твій —тепер шукай себе самого:хоч видихайсь, хоч занімій,одна надія лиш — на кого Подесьбіч — муром житній лан,ошую — золота пшениця
