Любка

Була в мами доня,

Любка чорнобрива,

Розумная, гарна та нетерпелива.

Було, часом мама в місто виїжджає,

Там-то вже пильненько доня виглядає!

От підросла Любка, віддали в науку.

Не зле було вчитись, – одну мала муку:

Хотіла дізнатись, життя яке буде,

Як в світі широкім живуть тії

Скінчила науку, вже весілля

Справлять – аж коханця у військо забрали.

Любка дожидала, потім захворіла,

Розважила Любку ранняя могила.1885