2 мин
Слушать(AI)В оці роси
Благословен будь, день сльотавий та холодний,коли в шибки так дме, що навіть чути свист;і ти немов завис над хланями безодні,намоклий і важкий, як той дубовий лист.
Та чути глибину майбутньо-неземного,що аж холоне кров, і музика луна —і не ступить тобі, бо прикипіли ногита й — що не крок — гуде гудюча
І розумієш ти, перейнятий весь страхом,що кожен день тобі дарований, а ти,ущільнюючи плоть, як панцир черепаха,забув про радість мук, про солодь гіркоти.
Були для тебе дні буденні несолоні,як вариво з трави на водах
А музика луна, у жилах кров холоне,і дощ пряде, пряде повісма
І дивиться бур’ян очицями росиціна кошли сизих хмар, на мокрого
О западись в той зір, щоб в землю подивиться,бо чути дзвін лопат і мову молотка.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Вихід “Твій подих пронозить мене”
Твій подих пронозить мене, наче воду у склянці, —хитається розум, вдихаються сльози в нестямці Яка коловерть — колування зелини дрібної, —невипита смерть нахолола в напої Життя недожите — пиття недопите з тобою Журбою розведена раді...
Літо
1 З кожним днем вікна ширшають Бузковим холодом омито і шию, і плечі А сухе коромисло долоню студить
5 На переході часу
1 Не виріс я, а переріс себе ж,і сам себе щоночі вже лякаюсь,бо руйнівна пітьма не знає межі камінь міццю в плоть перетікає Течу очима — на подушці сіль,і пальцями струмую та Наче вода — збираю звідусільпаперу клапті і солярки плями
Небесний вітряк на мотив Чурльоніса
Крізь хмари проломи, крізь срібні прорізипросиливши крила, небесний вітрякповітря молов, і пахло залізом,бо землю захвачував промінь-гостряк І сипалось мливо потічками світла,коня притрусивши у лузі й траву,а ген, спорошивши тополю столітню,н...