Колесо котить себе.
В голосі колеса сухо.
Степ даленіє в рябе,
Дихає спеченим духом.
Дим засина з колоском,
Сплять жеребці і кобили,
Спить у траві молоко.
Дихає баба з могили.
Гиля, моє скіфеня,
Гиля на вичинку шкіри.
Гиля в сідло на коня
Меч свої зуби ошкірив.
Бринзою пахне роса,
В меду злипаються очі.
Бог прикотив
Темною хмарою з ночі.
Колесо котить себе,
Голос у колеса довгий.
Соб, та гаття, та цабе
Вовк одягається
Гиля на сон, на спання,
Бавитись нічого сміхом.
З ранку, моє скіфеня,
Станеш до вечора скіфом.
І пролетиш на
Кров і літа, що
З бабою в очі
Буду дивитись з могили.1970
