Скіфська колискова

Колесо котить себе.

В голосі колеса сухо.

Степ даленіє в рябе,

Дихає спеченим духом.

Дим засина з колоском,

Сплять жеребці і кобили,

Спить у траві молоко.

Дихає баба з могили.

Гиля, моє скіфеня,

Гиля на вичинку шкіри.

Гиля в сідло на коня

Меч свої зуби ошкірив.

Бринзою пахне роса,

В меду злипаються очі.

Бог прикотив

Темною хмарою з ночі.

Колесо котить себе,

Голос у колеса довгий.

Соб, та гаття, та цабе

Вовк одягається

Гиля на сон, на спання,

Бавитись нічого сміхом.

З ранку, моє скіфеня,

Станеш до вечора скіфом.

І пролетиш на

Кров і літа, що

З бабою в очі

Буду дивитись з могили.1970