Крихітно поламана моя дама.
Тремтить дробинаочей в очах.
Манауст на мені.
Дрижить.
Дотиків сніг засипав на сни —на близнята задумкоханого тіла,що мозку вощинив його меду.
В призмі зоруїї промінь розбитий.
В розчині ночіблідо освітленийплянеток рій:чоло — монастир,стегна —турецький рай,волосся — дощ ,долоні, сказано, сніг,губи — у сміх,а очі чомусь у плач.
Так дивно поламана моя дама.
