Мадригал

Крихітно поламана моя дама.

Тремтить дробинаочей в очах.

Манауст на мені.

Дрижить.

Дотиків сніг засипав на сни —на близнята задумкоханого тіла,що мозку вощинив його меду.

В призмі зоруїї промінь розбитий.

В розчині ночіблідо освітленийплянеток рій:чоло — монастир,стегна —турецький рай,волосся — дощ ,долоні, сказано, сніг,губи — у сміх,а очі  чомусь у плач.

Так дивно поламана моя дама.